Про наступну символічність своєї знахідки хлопці з пошукових загонів «Вєртікаль» та «Рубіж» Асоціації пошукових загонів Запорізької області в той день не думали. Та все ж деякий збіг супутніх обставин підвів голову «Рубєжа» Олександра Маковія до певного висновку.
Знайдені загиблі солдати були з першого заходу на орне поле. Сукупність уламків снаряда відкрили їхню могилу. 

У одного із загиблих у саморобному гаманці, з прорезиненої упаковки індивідуального перев’язочного пакета, були напівзотлілі рештки папірців, які виявилися не маючою ніякої інформації про свого хазяїна «Памяткой красноармейца».

Лише в одного виявився смертний медальон.

Його хлопці передавали на дослідження сповнені смутку і приреченості: – Папірець чорний, вимок мабуть. 
Верхня частина паперової вкладки, дійсно, мала вигляд брудної марлі, та все ж…

Та її частина, що була в капсулі, була в доброму стані, а те, що й рукописний текст нанесений олівцем – це було неймовірно!

На другий день, завдяки співробітникам Славутинського історичного музея, звістка про печальну знахідку досягла рідного краю Левунця Василя Андрійовича та його рідних.
« Хтось у нього в родині дуже віруючий, молився сильно за нього…» – висновок Олександра.

Славутський Історичний Музей:

https://www.facebook.com/svitlanamatvijshuk

28 жовтня Україна відзначає 76-ту річницю вигнання нацистів з України. 
Скільки повернулося до своїх домівок з фронту солдатів, скільки полягло на фронтах війни, відстоюючи свою Батьківщину. А скільки ще земля виштовхує останків загиблих воїнів, які вважаються донині зниклими безвісти! 
Вже й звикли рідні до думки, що не повернувся, не знайдений ні мертвим, ні живим. Змирились з втратою. Вже відійшли у вічність діти солдата. А тут напередодні пам’ятного дня – Дня визволення України від нацистських загарбників – звістка від Токмацького військово-історичного пошукового товариства «Вотан», керівником якого є Ріфат Гейченко: знайдено останки Левунця Василя Андрійовича, уродженця с.Янушівка (нині Іванівка) Славутського району. Ім’я солдата із небуття допомогла вирвати маленька чорна капсула з записочкою, які мусили в свій час носити з собою солдати Радянської Армії для посмертної ідентифікації. Капсула була знайдена з останками солдата, недалеко від села Велика Білозерка Запорізької області. Там, під селом, у далекому 1941 році точилися тяжкі бої з участю 18-ї та 9-ї армій.

З капсули вдалося дістати згорнутий трубочкою папірець і, як говорить Ріфат, не було меж радощам, коли стало ясно, що рукописний текст нанесений простим олівцем і видимий. Російською: «Левунец Василий Андреевич, мл. сержант. Уроженец Каменец-Подольская область, район Славутский, село Яношовка». Адреса сім’ї та сама. І вказано ім’я жінки: Левунец Тодоська К…

До слова, з ініціативи Ріфата Раіфовича Гейченка, на базі зібраного не одним поколінням пошуковців матеріалу, у 2003 році був заснований на громадських засадах «Музей солдата без вісти зниклого» (http://tokmak.pp.ua/muzej-soldata-b-p.html)

Завдяки голові Улашанівської ОТГ Гизимчука Миколи Васильовича та з допомогою сільського старости Іванівки Хавронюка Бориса Петровича вдалося розшукати родичів солдата. 
З розповіді онуки Людмили Василівни Марчук, продовжили рід Левунця Василя троє його дітей: доньки Марія (1937 р.н.) та Ганна (1939 р.н.) та син Микола (1941 р.н.). Бабуня Тодося заміж так і не виходила, все життя своє присвятила дітям. Вона постійно згадувала свого доброго Василя та чекала… З дітей батька пам’ятала лиш старша донька. 
Невдовзі земля прийме останки солдата, а медальйон повернеться додому.
Щиро вдячні пошуковому товариству “Вотан”, зокрема Ріфату Гейченку за благородну, надзвичайно потрібну справу.

0 0 голоси
Рейтинг статті