Знайоме почуття, хоча  й народився я через багато років після війни, та й друга загиблого в бою не бачив, та все ж…

 …кожного разу, коли вдається встановити ім’я знайденого солдата, завжди в душі окрім радості і задоволення від здійсненого відкриття, а по іншому, мабуть, і не назвеш процес дослідження виявлених з останками загиблого паперів, завжди в душі, з якогось куточка з’являється маленький такий сумнів: – а чи треба знову ранити його рідних та близьких, знову нагадувати про гірку втрату?

 Адже попередніми поколіннями, які особисто знали й пам’ятали загиблого, пролита не одна сльоза, не раз народжувалась і танула надія, – а раптом, живий!

          «…А их еще… письмом убьют!»

 Своєю звісткою про знахідку через стільки років, ми остаточно перекреслюємо надії минулого…

 Повідомляємо.

  Повідомляємо, щоб нащадки знали правду, знали в якому куточку землі можна поклонитися праху свого предка. Щоб нагадати, що війна це велике горе…

   5 травня 2019-го року товариством отримана посилка з Херсонської області з особистими речами знайденого там солдата Червоної армії, який загинув в боях з гітлерівськими окупантами восени 1943-го.

  Знайдені останки в листопаді 2018-го місцевим фермером під час польових робіт. Пізніше вони були передані пошуковцям і 6 травня 2019-го поховані в братську могилу на висоті Адамяна.

Вся скорботна спадщина солдата: станок безпечної бритви, маленький олівець в гільзі ППШ та …, навіть важко підібрати слово, щоб вірно назвати той об’єм та кількість його документів, більше всього підходить слово “грудочка” паперів, ледь більша за сірникову коробку, – все помістилося в цигаркову пачку. 

Та все ж, з цього мінімуму вдалося виділити фрагменти квитанцій на прийом телеграми та грошового переводу, фрагмент стандартного бланку солдатського листа і сторінку  з посібника для командира по організації бою .

В результаті обробки, дослідження отриманих паперів та звіркою і порівнянням з інформацією на сайті ОБД Меморіал було припущено, що належать ці папери червоноармійцю 61 червонопрапорної стрілецької дивізії Назарову Мамаріпу із древнього міста Хіва, Узбекистан.

 Коли вже було відоме ім’я та місце проживання – призову солдата, виникла необхідність уточнити місце знахідки останків. Треба підкреслити, особисті речі були надіслані в наше розпорядження без вказівки конкретного місця знахідки, – Херсонська область і все.

 І коли по телефону хлопці відповіли, що знайдений солдат за три кілометри на захід від хутора Соломки (що співпадає з даними ОБД) і що там вела бої 61-а стрілецька дивізія, – сумніви зникли. 

Знайдено Мамаріпа.

 

В даний момент результати дослідження надані в розпорядження узбецьких пошуковців та поширені в інтернеті..

Відповіді ще нема…

Матеріал підготував Гейченко Р.

0 0 голоси
Рейтинг статті